На початку дев'ятнадцятого століття новий клас зійшов на вершину соціальної ієрархії.
Це була «аристократія» фабрик та магазинів, клас, утворений підприємцями, які нагромадили статки на виробництві та комерційній діяльності. Цей період історики називають першою промисловою революцією. Він характеризувався складним та тривалим процесом, результатом поєднання технологічних та організаційних інновацій, які поширилися з Англії до континентальної Європи.
Нуворіші, які належали до цього соціального класу, прийняли стиль в одязі, що відрізняє їх від благородної аристократії, найважливішої лабораторії для нової моди та нових моделей доіндустріального періоду. У той час як в одязі аристократів царювало буяння фарб, одяг підприємця першої промислової революції мав обмежений діапазон квітів, до якого були допущені лише темні відтінки.
Піджак замінив фрак. Елегантні деталі та аксесуари стали відмінними рисами нової аристократії: ідеальний розріз, комір накрохмаленої сорочки, ідеально відполіроване взуття, капелюхи та тростини. Їхній одяг відмовлявся виставляти напоказ багатство через звичайні символи розкоші, але потребував розробки нових систем для показу свого багатства.
Класичний костюм зберіг свою роль, позначаючи ідентифікацію з новим соціальним класом, але жіночий одяг подруг і дружин новоявлених господарів життя взяла на себе функцію прояву багатства. Повна шафа одягу для будь-якого випадку повсякденного життя, поряд з корсетом і криноліном, стала засобом, за допомогою якого жінки нової промислової буржуазії виражали свій соціальний статус.
Чим більше був кринолін, тим складніше було його носити, але жінка, надягаючи його, показувала цим заперечення провадження будь-якої діяльності зі свого боку.
Останні десятиліття століття, поява універмагів, множення модних журналів, поруч із поширенням швейної машини створили простішу імітацію кріноліну. У той же час зростання доходів у країнах, що переживають період інтенсивного економічного зростання, зробили моду доступною для більш широкої аудиторії. Почався процес демократизації моди. Символи, які жіночий одяг використовував, щоб виставляти багатство напоказ, тепер стали доступні великій кількості людей.
У сімдесятих роках ХІХ століття, Чарльз Фредерік Уорт (1825-1895) інтерпретував необхідність диференціації багатих соціальних класів. Він впровадив інновації — використання моделей, концепцію колекцій, етикетки з інструкціями, стандартизацію деяких частин одягу — що дозволило йому встановити себе законодавцем мод у Європі та Сполучених Штатах.
На відміну від кравців, він не потурав смакам клієнтів, навпаки сам був арбітром смаку. Для клієнтів він залишив свободу вибору, в межах обмеженого діапазону пропозицій. Його твори диктували стиль, у якому смак жінок вищого суспільства мав відповідати нав'язаної їм моді.
