Кожна молода мама у певний час замислюється про цей предмет. Дитячий горщик. Відразу виникає питання – у якому віці цим має опанувати дитина? Ніхто вам не скаже однозначно.
Так уже склалося, що виходячи у двір, на ігровий майданчик зі своєю дитиною мама чує від інших мам, у якому віці їхні діти потоваришували з горщиком. І в голові відразу проноситься, що ваша дитина запізнилася ... І знову починаємо переживати, дізнаватися у чоловіка, батьків у скільки кожен з нас почав сам користуватися горщиком. А якщо повернутись назад?
Згадаймо, що переживання вже приходили до нас, як народилася дитина. Ці хвилювання приходили до нас у певний період життя малюка. Коли почне тримати саму головку? Ну, коли ж з'явиться перший зуб? Коли встане, сяде, поповзе? І щоразу самі заспокоюємось.
Як тільки народилася дитина, процес сечовипускання та дефекації не контролюється. І в цей момент сам процес підкоряється лише рефлексу. Наше завдання полягає в тому, щоб підкорити цю волю малюка, зробити рефлекс безумовним. І щоб усе пройшло успішно, є три пункти:
1. Розвиток органів, які беруть участь у сечовипусканні та дефекації.
2. Розвиток нервової системи, кори мозку.
3. Наша активність – педагогічна діяльність.
Усі ці пункти тісно пов'язані між собою. Чим раніше починаємо, тим менше часу буде потрібно для цього. Успіх у цій справі буде, якщо дитина добре фізіологічно розвинена. Так, багато активних і терплячих батьків дійшли до фінішу до 1 року життя. Але й їх наздоганяють невдачі, коли раптом їхня слухняна дитина починає відкрито воювати і залишати сліди. І знову охоння, охання…
До віку 1,5 років ваші успіхи будуть тимчасовими, а мокрі сліди – частими явищами. Деякі батьки починають нервувати, змушують силоміць сідати, карають за мокрі витівки. Тим самим ще більше посилюючи ситуацію. Після цього дитина ще довго не захоче бачити і чути про горщик. Якщо так сталося, краще відкласти цю тему, забути, горщик сховати.
Мине час, заспокояться батьки, сама дитина. З'явиться стабільний режим сечовипускання і дефекації. Підгузки залишатимуться сухими 1,5 – 2 години. Тоді дитина сама демонструватиме, що вона щойно пописала; він виробить вміння роздягатися самостійно, ходити до туалету за горщиком.
І повірте, настане той день, коли ваше чадо покаже – скаже про його намір сходити на горщик. Звичайно, батькам синів пощастило більше, тому що хлопчики часто показують свої бажання, пов'язані з туалетом. Головне запастися терпінням і у вас все вийде!
І насамкінець, вірші про горщик))).
Терпіння з'явилося, вже є успіхи: доньки 1,8 року, при слові на горщик, підходить до нього і чекає. Сама правда ще це не робить, чекає слів або щоб її піднесли до горщика. Але все, що у вас у статті написано, вірно! Але ми віримо, що скоро у доньки з цим все вийде!
Корисна стаття, пам'ятаю ми з дружиною почали привчувати до горщика як тільки донька почала ходити (наївні)), в результаті, вже півтора роки, і навіть приблизно ще не ходить), тут потрібно терпіння, багато терпіння))
А ось я напишу, що в моєму випадку жодних привчень дитини до горщика не знадобилося. Моєму онукові зараз рік і два місяці, але він суворо знає. що таке горщик і охоче ходить на нього. Не приховую, іноді бувають ляпи і робить у штанці, але це в основному не його вина, а дорослих, реагувати треба вчасно.
Так от зараз горщики випускають красиві, у вигляді іграшки. не те, що було в мій час… залізний емальований кухоль з ручкою 🙂 Онук відразу побачив похід на горщик, як гру. Жодних сліз і нервування не було взагалі.