Існують ситуації, коли людина хоче відмовити, але вважаючи це незручною, неввічливою та неповажною, приймає пропозицію, від якої хотів би відмовитися. Є такі люди, які просто не можуть відмовити. Але вміння сказати «ні» у потрібній ситуації та так, щоб співрозмовник не образився, є дуже корисним умінням.
Безперечно, що кожному говорити «ні» теж неправильно. Може виникнути ситуація, коли вам знадобиться допомога, а ви замість неї отримаєте відмову. Якщо близькі вам люди попросили вас подивитися за дитиною, то вже відмовляти не можна.
Але зовсім інша справа, коли вас просять про те, до чого ви не маєте жодного стосунку. Тільки не треба плутати це з егоїзмом. Якщо вас попросять про допомогу незнайомі люди, то потрібно не шукати вигоду особисто для себе і відмовляти, а якщо такої немає, то допомагати в межах розумного.
Якщо ви відмовили, не звинувачуйте себе. Навіщо тоді існує два варіанти відповіді: «так» і «ні»? А потім, щоб людина сама вибрала, що вона хоче. Ви маєте право вибирати, адже це ваше життя. Почуття провини маніпулює людиною, наче лялькою на нитках. Не судіть себе за відмову. Ви можете сказати "ні". Не забувайте про це, коли ви отримуєте відмову.
Пам'ятайте про ввічливість. Іноді важко відмовити прямо в обличчя. Якщо ви не здатні твердо відмовити, відмовтеся ввічливо. Поясніть причини, з яких ви відмовляєте, хоча навіть цього робити не зобов'язані. Виявіть розуміння і чемно вибачтеся. Вибачення мають бути не такими, ніби ви щось повинні співрозмовнику або завинили перед ним, а з виявом жалю та щирості.
Якщо співрозмовник не розуміє, що ви йому відмовляєте, повторіть свою відмову. Можливо ваші слова звучать невпевнено. Відмовляйте спокійно та твердо, але без грубості та образ. Якщо людина просить вас зробити те, що вона здатна зробити сама, то сміливо їй відмовляйте. Говоріть «ні» і приготуйтеся, що й вам іноді відмовлятимуть.
